И́льница

про Ілничан РОЗДУМИ СЕЛЯНИНА ПРО ДУХОВНUСТЬ ТАЙ РЕЛІГІЮ

Так ся повело межи нами, ош рахуєме релігійнов тоту сільську вать городську чилядь, котра щиро, може й по привычці регулярно ходить у свою цирьков. Исе касаєся лише й лише церков, а домв молитв. Про ”домы” тай люди в них - окримшня тема. Мої, блше ги пятдесятрчні наблюденїя за людьми й дїйствіями, як за границями так и по вшиткв Оукрайині, давуть ми право дашто вповісти шановному читалникови.

Перша и дуже малинька часть так званых релігійных люди співать на крилосах, мавучи, вать ни мавучи до того природный дар – голос тай музикалный слух. Оті люди духовнсть тай релігійнсть у селах тай вареши створюють. Друга - блша часть - смиренно простоює ”Службу”, тай малинько дашто співать - тото што знає. У повалнв блшости случайв зміст, призначення спваного тай другых дійств не розуміє нитко. Ота часть люди и жн з розумним и смиренным видом колінопреклонні у кульмінаційнв части Літургії, осіняють себе хрестом (хрестяться) коли вто роблять тоті што знавуть, коли тай кілко раз треба. Тко як знае сповідавуться, бють поклони у великий Пст, чесно кладуть гроші в церковну буксу, на таріл, вать дарувуть обы всі чули на церковні потребы. Купувуть, запалювуть тай ставлять свічкы за померлих родичів и нищых. Пишуть на папіриць из деклькома гривнями вать рублями померлих родичів, платять гроші за панахиды, ”Савтырі”. Несуть до церкви домашньоє вино на причастя тай білый хліб для доры, хліб, білу муку вать пшеницю на парастас. Дуже ревностні й вірні ходять з ковроша вать из бабинця кажду неділю тай сято причащатися. По ”службі” (у єдных вірник, у другых прихожанин), кить має што вповісти, выступить межи членами чоловічої части громады та послухать другых, вать сам з розумным видом пиля церкви потолкує, не так на богословську тематику, кілько про текущый політичный момент у світі, селі чи городі, про строительні роботы пиля церкви. У тих диспутах вать монологах котрі створювуться активними членами громады, майже ни беруть участь жоны. Дале, переповнений власної самоповаги до учиненої ним у неділю духовної роботы, релігійный чоловік иде домв полуденковати, а вать у буфет, котрых у сись час є доста при путях, на пиво.

Дивна суть нашого сонливого словянського життя полягать у тому, ош мы вшиткі живеме у полоні такых релігійніх тай поліичных міфів, ги кой дивный сон. Придумали тоты міфи, лише для білої расы, з конкретнов цілив представникы єдного сірого племени з своими помощниками. В дійсности ”учинили” они тоті Завіты и Посланія ни дуже давно - менше 300 років тому назад, а ни товды коли нам твердять офіціално. Зазомбовані хрістіяни чомусь ни звертавуть увагу на словниковый запас мови авторів ”писаній”, котрі жили за релігійнов легендов білше 2 тисячі років тому. Ни вдумувуться и ни звертавуть вірникы увагу на спосб выкладу змісту творів у зборнику, котрый відносно нидавно назвали Біблія.

Про добре знані каждому слова - релігія, духовнсть, віра типиркы є океан написаных міфічных історій. И кажда з них претендує на абсолютну істину. Провто, лиш спостережливый розум читача из того цунамі міфів може вхопити мізер реалій.

Зазомбованый розум майщирого хрістіянина николи не сприйме просту істину – як ото ниграмотні кочовики в пустелі тай рыбаки знали як написати завіт и євангелия, а високоосвічена людина Ісус Христос, котрий знав декілька мов ни написав нич? Клько є справді євангелій і чому ми мусеме знати лише про чотыри?

Нашто западным світом были вчинені хрестові походи на Восток (и на нас у тому числі) з мільйонами смерти за померлим Христом, унь через тисячу двісто років и яка была истинна ціль тых походв ?

Туй і крыєся величезна тайна для зомбованого хрістіянського розуму. Страшно стає уд поглибленого знайомства з історією хрістіянства - про всепоглощающый огинь священної інквізиції, поголовне вырізання старых и малинькых у прямому смислі слова, хрістіянською католицькою церквою народу альбігойців и катар.

Тым паче, у даний час мош буде вчути уд майщирых хрістіян лише ненависть тай скрежет зубів за слова, що останній руководитиль ордену Тамплієрів Жак Молье, котрого безвинного спалили на огни при існуючв буллі Папи Інокентія ІІІ про зняття з нього вины. Штось заговорило в папі-вбивцьови, адже Жак був онуком Радомира (Ісуса Христа – світлого ієрарха дуже высокого уровня).

Нитко з хрістіян не задумається, чому у католицькв Західній Європі популярний культ Марії ? Насправді Марії-Магдалины, дружини Радомира (Исуса Христа). Її також вбили католики. На південному заході Франції є каплиця на місті її захоронення побудована у 12 столітті.

Чому хрістіянською церквою середньовічний відголос реального культу Марії-Магдалины, мечом і огньом переведений у дивный євангельськый міф ? Насправді мати Ісуса Христа – Марія мала двох синів (Радана й Радомира), що пудтвержено десятками художньых полотен и скульптурами майстрів середньовіччя. Тым художникам тай скульпторам было намного блше знано про діла 200-300 річної давности, ги нам.

За донесення до люди сих спрятаных уд людства фальшивыми ісТОРИєю та релігіями истин поплатилася своим житьом світлый ієрарх Світлана Левашова 10 листопада 2010 року.

Подам накурто й безпристрасно не влізавучи глибини етимології клькох слв и много чого стане ясно. Сисі словосполучення приватизовали и дуже й дуже люблять употребляти тай гошитися ними вшиткі церковнослужитилі. Слова духовна людина на наш язык из старословянського перекладаться як дух овна, ват - чилятко котров оволодів дух барана - твари послушної, тупої, прото страшно коравої. Хытрі вчитилі-пастухы, около 800 рокв тому, придумали тото словосочетаніє тай забили го у свідомість маленькых дітей дітей, бо дорослоє населення віри - відичного світогляду Європи было урізано та спалено.

Цирьков (духовнсть) дух барана в чилядині розвивать каждый раз, клко контактує з своими овнами. Ритуалы по муштрованю духа барана в людині построєні на основі церковных Уставв, котрі у свою очиридь привласнені з магічных ритуалв разных окультных реліігій попередників хрістіянства. За вту роботу з попами имилася вжек и ни советська ошкола. Кромі того, хрістіяни тепер завели собі власный позацерковный обряд – колективноє читання Псалтиря - собрания юдейськых пісень –псалмів, котрі були придумані юдейськими писаками і за своїм змістом призначені як воєнні й ритуальні – лише для євреїв. Хотя треба уддати довжноє русинськым попам-просвітитилям – через колективноє читання Псалтиря, они привчали люди до славянської грамоты у час тоталної мадяризації в конци ХIХ сторччя. Но типирь русины роблять так, ги у оукраинськв приказці Застав дурня Богу молотися, так він лоба розшибе, и думають што ото їхнє. Но ото не – їхньоє і не для них. Такым чином они нічого не усвідомлюючи своими колективными співами давуть свою енергію життя сірим газдам князям мира сего, про котрых говорив Радомир. Релігійні люде з душов барана спосбні пасти, плодитися, і давати своє житя для насиченння жадных утроб церковных пастухів - через войни й походы, а при стрічі з иншим мировозренієм битися з ним чолами на смирть, сим доказувучи истинный смысл слова релігія - насильницькый розрыв єдности (ліги, спілки, союзу людей). Исе было пудтвержено и зреализовано першыми воєнными хрестовыми походами, воєнным насилницькым хрещенням-інтервенцією грецької релігії на Київську Русь, інквізиційов тай ушиткими войнами котрі людство робило з участив и благословенійом служителів своих церков.

Релігія - зомбуючоє й популярноє тепирь слово и было штучно придумано у XV-ХVI сторччу вмісто слова віра - (знання первинного світла), з котрим світлий ієрарх Радомир знайомив зомбованих галатів-юдеїв сучасного Стамбула (Єрусалима, в тот час). За обновлення віри він був позбавлений життя (принесений в жертву Єгові на юдейський пейсах), а його вчення знищено. Уривки з вчення Радомира безпощадно пофальшовані на користь візантійської (грецької) релігії - культу Діонісія, котру пізніше в середньовіччя назвали хрістіянством. Що дало грецьке хрістіянство нам – словянам - за декілька століть? Воно дало нам релігію – розєнання нар